Брати Капранови: Януковичу й Азарову радимо почитати казку про Котигорошка, Табачнику – про язикату Хвеську

Категорія: Новини , Україна
Створено: 23 квітня 2010 Дата публікації Перегляди: 5893

КапрановиЮдофоби пишуть, які євреї погані, і самі ці книжки читають. А Табачник пише, які погані українці, і сам ці книжки читає… Нинішня влада й гадки не має про існування українських книжок…

23 квітня світ відзначає Всесвітній день книжки. Ми запитали письменників і видавців братів Капранових, у якому стані перебуває сьогодні українська книжка і що б вони порадили почитати нинішнім можновладцям.

Дмитре і Віталію, у новому проекті «Меморандуму» між нашим урядом і Міжнародним валютним фондом передбачено запровадити податок на книговидання. Що це означатиме для української книжки?

Так, у новій угоді, яку хочуть підписати наш уряд з МВФ ідеться про ПДВ на книжки. Сьогодні наше книговидавництво не оподатковується.

Якщо врахувати, що наші книжки й так низько обігові й що в книгарнях вони займають не найкращі місця, – це означатиме, що видавництво змушене буде вкласти гроші в друк і потім за всі книжки, які йтимуть на полиці книгарень, заплатити державі податок, причому наперед.

Звісно, українські видавці, які й так ледь дихають, такого навантаження не витримають.

Аналогічна спроба вже була у 2004 році, коли, до речі, прем’єр-міністром був Янукович, а Азаров був у нього віце-прем’єром – міністром фінансів. Тобто коронний почерк помітний, вони вже вводили податок на книговидавництво. Тоді фактично на півроку зупинили книговидавничу галузь.

Вони зараз намагаються витягнути гроші з будь-яких можливих і неможливих джерел. Проте сьогоднішній уряд не розуміє, що українська книжка не є джерелом фінансування бюджету й не може бути такою доти, поки займає 10-15 відсотків ринку.

Тобто якби 90 відсотків ринку було в руках вітчизняних видавців, а 10-15 завозилося, то цей податок справді міг би фінансувати бюджет. А українська держава не робить абсолютно нічого, щоб українська книжка фінансувала бюджет: не захищає ринок, не сприяє видавцям. І ми жевріємо лише завдяки тому, що в нас поки є ці пільги з ПДВ. Ми можемо сяк-так конкурувати з більш потужними російськими видавцями, кожне з яких більше ніж усі українські видавництва разом узяті.

Так, наслідки будуть найприкрішими, тому що книжки доволі довго не видаватимуться. Усі маленькі видавництва припинять свої видавничі програми, залишиться кілька найбільших. Типу «Клуб сімейного дозвілля». Вони зможуть якось це пережити, хоча це аж ніяк не сприятиме їх роботі. Постраждає українська книжка як така, бо саме її в основному видають українські видавці.

Чи обкладаються податком книжки в Росії?

Не знаю. Знаю, що при ввезенні в Україну їх обкладають податком, але абсолютна їх більшість завозиться по-сірому (нелегально).

То виходить, ніхто не буде зацікавлений видавати україномовну книжку?

Справа не у виданні. Видати книжку достатньо легко. Головне – потім продати й донести її до читача. Щоб її продати, доведеться ще раз заплатити державі ПДВ. Тут і починаються проблеми.

Залишиться видання коштом авторів, меценатів. Тобто буде те, що називається «імідж», та аж ніяк не бізнес. Бізнес на українських книжках, на превеликий жаль, загнеться. Крім того, це призведе до неймовірного безладу в бухгалтерському обліку… Ми це вже проходили у 2004 році.

У кожного українського видавця в книгарнях лежить дуже багато книжок, які ми туди відвантажуємо без ПДВ. Але раптом в один день вони стануть такими, що обкладатимуться податком. Можете собі уявити, що всі старі накладні на книжки, відвантажені без ПДВ, й нові накладні, на ті самі книжки, йтимуть з ПДВ. Тобто одні й ті самі книжки обкладатимуться і не обкладатимуться податком.

Як ви загалом охарактеризуєте сучасну українську літературу?

Українська сучасна література взагалі переживає період становлення, у неї підлітковий вік. Адже ми, як література, так чи інакше знову народилися в кінці 90-х на – початку 2000-х років. Відповідно, переживаємо всі дитячі хвороби, як годиться будь-якому організму. Це передусім певний егоцентризм, зосередженість на власному пупі, зловживання гострими яскравими темами, сексуальними, зокрема.

Але подивіться на будь-якого підлітка й ви побачите портрет сучасної української літератури.

Чим керується глава уряду Азаров, якщо фактично вдруге намагається поставити українську книжку в невигідне становище?

По-перше, їм справді потрібні гроші. І вони намагаються підтягнути все.

Але вони не розуміють, що таким чином вони знищують вітчизняного виробника. Вони так далеко у своїх головах не заходять. Правду кажучи, як на мене, вони взагалі не підозрюють про існування книжки як такої, бо в книгарні вони не ходять, книжок не читають.

А в якому становищі українська книжка на сьогоднішній момент?

Ще, на жаль, під впливом кризи. З першого кварталу 2009 року й досі триває падіння книговидавництва. І за кількістю назв, і за накладами.

2009-й – рік тотальних неплатежів. Книгарні, великі супермаркети не платили видавництвам. У них упала виручка. Тих грошей, які ми отримуємо за продані книжки, не вистачає на друк нових, тому що подорожчав папір.

Що можете сказати про українців? Чи ми читаюча нація, якщо обрали таку владу?

Ми нинішнього президента не обирали, тому маємо алібі – ми читаємо.

Свого часу ми проводили дослідження й дійшли висновку: чим менше в регіоні бібліотек, тим більше голосують за Януковича. Є пряма залежність. Його обирають ті, хто не читає. Він задовольняє інтереси своїх виборців.

Що читає президент, на вашу думку?

Він нічого не читає.

То що б ви йому й Азарову порадили прочитати?

Їм треба починати щось із казок. Наприклад, про Івасика Телесика, Котигорошка. Це такі речі, які вони сприймуть однозначно. Тобто з художньої точки зору воно для них не буде надто складним. Бо це люди, які давно висушили свої мізки політикою. А політика, як відомо, нищить душу людини. Тому Януковичу й Азарову треба починати з нуля. Найкраще з українських, бо, схоже, вони таки не підозрюють про їх існування.

Крім того, казки – це не вигадки. Сюжети з них надто часто трапляються в нашому житті. Азарову і Януковичу буде корисно дізнатися, що вони не перші живуть у цьому світі і все це вже було.

Дмитро Табачник полюбляє хвалитися, що завжди щось читає. А якої літератури він міг начитатися, яка спонукає його до відомих заяв?

Безперечно, Табачник людина освічена. Хоча щодо його наукових робіт є багато запитань, адже науковець – це той, хто постійно працює в науці. Наприклад, якщо він доктор наук, то повинен їздити на конференції, статті писати. А Табачника спокійно можна вже назвати колишнім доктором.

Крім того, дуже хотілося б ознайомитися з учнями професорів Табачника і Януковича, з тими, хто в них захищав дисертації. Бо ж не може бути професора, який би не був чиїмсь керівником. Тобто тут ми вже розуміємо механізм захисту їхніх звань…

Так, освічена людина може бути українофобом… Хоча освічена людина не повинна бути «фобом» узагалі, але й такі випадки трапляються. Українофобія доволі розповсюджена хвороба в середовищі, у якому крутиться Дмитро Володимирович. Тому він читає саме таку літературу.

У нас є і юдофоби. Вони теж пишуть, які євреї погані, й самі ці книжки читають. А Табачник пише, які погані українці й сам ці книжки читає. Тобто в нього є свій клуб за інтересами.

А що б ви порадили Табачнику почитати?

Ми б йому радили не більше читати, а менше писати. За свої слова треба відповідати, а він не думає перед тим, як говорити. Відповідно, це може призвести до дуже сумних для нього наслідків.

Усе-таки порадили б йому почитати якісь казки, які б допомогли йому, грубо кажучи, фільтрувати базар. Наприклад, казку про язикату Хвеську.

Розмовляла Оксана Климончук

УНІАН

Статистика
Перегляди статей
12894962
Лічильник

Українська рейтингова система