Звідки беруться націоналісти
Готуємо святкування бабусиного 95-ліття.
Бабиного батька росіяни в 1932 році кинули до в’язниці, бо їхнє село (теперішня Кіровоградщина) не виконало плану хлібозаготівель. Він вижив, бо в’язнів, на відміну від українських селян, Москва хоч погано, але годувала.
Щоб не вмерти з голоду її родина (мати з малими дітьми) поїхала на Кавказ до батькового товариша по царській армії. Хату продали за пуд пшона (16 кг) та торбинку карамелі. Пшоно залишили сусідам, щоб гляділи діда з бабою.
В селі на Кавказі колгоспники спалювали кукурудзу з зерновими качанами. Коли бабина мати почали голими руками діставати з вогню кукурудзу, то місцеві комуністи її жорстоко побили нагайками за «хіщеніє государствєнного зєрна».
Мати відлежала кілька тижнів. Загалом Голодомору на Кавказі не відчули. Родина вижила.
Коли повернулися на рідну Кіровоградщину, то діда з бабою вже не було. Померли. Сусіди не дали їм пшона, бо годували ним своїх дітей. І сусіди померли. І півсела померло.
Я не маю питань до їхніх сусідів, бо не знаю як сам вчинив би на їхньому місці. Всі питання до імперської Росії. Ненависть до московитів, до будь-якого окупанта горить рівним синім вогнем.
Мене на війну з росіянами не треба було довго просити. Тепер ви знаєте звідки беруться націоналісти.
Довідково: 7 серпня 1932 року почав діяти «закон про п’ять колосків».
Офіційно це була постанова Центрального виконавчого комітету і Ради народних комісарів СССР «Про охорону майна державних підприємств, колгоспів і кооперації за зміцнення суспільної (соціалістичної) власності».
У тогочасних умовах «закон» фактично забороняв розпоряджатися їжею. Люди опинилися у смертельній пастці: величезні плани хлібоздачі (а простіше – плани конфіскації зерна) прирікали селян на голодну смерть. Будь-які спроби врятуватися і зібрати на полі (уже після збору врожаю) декілька колосків загрожували розстрілом з конфіскацією майна або ж 10-річним ув’язненням.
Андрій Старух