Реванш корумпованої системи в сфері медицини не пройде
Вчора Юлія Тимошенко виступила з критикою системи закупівлі ліків в Україні, коли цей процес здійснюється через міжнародні організації. Пані Тимошенко, як великий знавець і спеціаліст в області отримання грошей незаконними методами, побачила в цьому процесі корупцію і почала вимагати скасування існуючої практики та повернення до тих старих добрих часів, коли питання закупівлі ліків вирішувались в міністерському кабінеті.
Останнім часом багато говорять про реванш в Україні. Головним чином, акцентують на темах інформаційних диверсій проти України, поступовому поверненні старих чиновників та «схем» до «роботи», зростанні впливу відвертих колаборантів та сепаратистів на політичні процеси тощо. Так, це все має місце. Так, в цьому винна влада, яка вчасно не присікла, не ліквідувала, не покарала. Але реванш – це не лише повернення «колишніх» у буквальному розумінні цього слова. Реванш – це в першу чергу системне явище – повернення не лише «старих кадрів», а й старих сенсів, практик та схем; повернення «старого» порядку денного, спроба обнулити всі досягнення та відродити «совок», повернути Україну в російську орбіту.
У цьому аспекті ми всі пильно стежимо, щоб не допустити реінкарнації ригівської гвардії, намагаємось бити владу по руках, коли вона переходить межу дозволеного. Але практично зовсім не помічаємо ключової сили реваншу. Коли реванш відбудеться руками нібито демократичних, нібито проукраїнських і патріотичних політичних сил.
І в цьому аспекті найбільшу небезпеку становить якраз Тимошенко. Зокрема:
✓ Сьогодні вона намагається повернути корупцію в систему закупівлі ліків, бо її політична сила має дружні взаємини з командою «Богатирьової-Бахтєєвої», яка якраз і була головним дахом «фармацевтичної мафії». Як завжди, Тимошенко намагається це подати нібито як турботу над знедоленими. Проте все, що вона говорить – брехня, якою прикривається бажання повернути корупційні схеми для своїх людей. Так, за даними Рахункової палати, після впровадження закупівель міжнародними організаціями, в 2015 році вдалось зекономити до 40% коштів (які за даними СБУ до 2015 року просто розкрадались) та збільшити на 70% закупівель ліків за деякими програмами. Крім того – понад 60% ліків закуповується безпосередньо у виробників, що гарантує їхню якість. Статистику можна продовжувати, але і цих фактів достатньо, щоб зрозуміти – рішення парламенту передати процес закупівлі ліків міжнародним організаціям було правильним.
✓ Дуже «дивною» на перший погляд є позиція Тимошенко щодо ГТС і газу, яка, чомусь співголосна з мріями Кремля та «Газпрому».
✓ Хронічна відсутність Тимошенко під час голосування важливих законів з питань безпеки та протидії агресії РФ. Цілком очевидно, що Тимошенко не хоче засмучувати свого колегу та партнера з РФ – Путіна.
Приклади можна наводити дуже довго. Це лише окремі пазли загальної політичної картини, яку вчергове вибудовує для себе Тимошенко. І характерними в цьому процесі є, здавалось би, дрібні деталі, на які мало хто звертає увагу. Наприклад, говорячи про медицину, Юля Володимирівна придумала світову олігархію, яка керує Україною і з якою потрібно боротись. Майже в унісон із Опоблоком та РФ Тимошенко говорить про зовнішнє управління Україною, якому потрібно покласти край. Ще зовсім трохи – і почуємо про антиімперіалізм, злочинний світовий капіталізм та деструктивний вплив Заходу. Тимошенко завжди працювала технологічно: все це не є випадковою емоційною риторикою. Це продумана інформаційна кампанія – поступове нав’язування антизахідного політичного дискурсу. Якщо це їй та її союзникам вдасться, то до «замирення» з РФ і з подальшою колонізацією України буде дуже короткий шлях.
Віримо в те, що нам вдасться не допустити подібного сценарію. Переконані, що здорових сил в суспільстві суттєво більше, ніж різного роду реваншистів. Нам – і політикам, і журналістам, і громадським активістам, і бізнесу, і простим громадянам – потрібно чітко навчитись виявляти та зупиняти подібні тенденції. Політики, що сповідують реваншизм, яким би соціальним популізмом вони це не прикривали, повинні бути викинуті із політичного процесу та інформаційного простору. Інакше – не зчуємось, як втратимo все, за що пролито стільки поту та крові.